Мне подарили

Сообщества

16:48 25.10.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус. Зазираю в завтра... (співає С. Мороз)

Зазираю в завтра – тьма і тьмуща
тьма. І тьмуща тьма. І тьмуща тьма.
Тільки – чорноводь. І чорна пуща.
А твого Святошина – нема.
Ні сестри, ні матері, ні батька,
ні дружини. Синку, озовись!
Поніміли друзі. Чорна гатка
в теміні. Пітьмою – хоч залийсь.
Лиш тремтить, як віра в спроневірі,
копійчана свічка на столі
та шугають люто по квартирі,
наче кажани, твої жалі.
Шурхоти і шепоти і щеми,
то твого спогадування дні,
хлюпотять під веслами триреми,
що горить в антоновім огні.
Все життя – неначе озирання
у минулий вік. Через плече.
Ні страху, ні болю, ні вагання
перед смертю. А господь рече:
відшукай навпомац давню кладку,
походи і виспокійся в нім,
у забутім віці. Тепла згадка
ще придасться на суді страшнім.

Ні сестри, ні матері, ні батька,
ні дружини. Синку, озовись!
Поніміли друзі. Чорна гатка
в теміні. Пітьмою – хоч залийсь.
Пітьмою – хоч залийсь...

Вірші — Василь Стус, музика — Сергій Мороз

Метки: Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ, Зазираю в завтра..., С. Мороз
06:31 26.08.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус. У цьому полі, синьому, як льон (Тінь Сонця)

У цьому полі, синьому, як льон,

де тільки ти і ні душі навколо,

уздрів і скляк: блукало в тому полі

сто тіней, В полі синьому, як льон.

А в цілому полі синьому, як льон,

судилося тобі самому бути,

аби спізнати долі, як покути,

у цьому полі синьому, як льон.

Сто чорних тіней довжаться, ростуть

і вже, як ліс соснової малечі,

устріч рушають. Вдатися до втечі?

Стежину власну, наче дріт, згорнуть?

Ні. Вистояти. Вистояти. Ні —

стояти. Тільки тут. У цьому полі,

що наче льон. І власної неволі

спізнати тут, на рідній чужині.

У цьому полі, синьому, як льон,

супроти тебе — сто тебе супроти.

І кожен супротивник — у скорботі,

і кожен супротивник, заборон

не знаючи, вергатиме прокльон,

твоєю самотою обгорілий.

Здичавів дух і не впізнає тіла

у цьому полі синьому, як льон.

Метки: Василь Стус
06:22 06.05.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус. Довкола стовбура кружляємо..." (співають сестри Тельнюк)

«ТЕЛЬНЮК: Сестри» (також «Се́стри Тельню́к») — український вокальний дует заслужених артисток України Лесі та Галі Тельнюк.

Серед здобутків — студійні альбоми, театральні постановки, премія імені Василя Стуса за збереження та пропаганду української культури.

У репертуарі дуету пісні на вірші Т. Шевченка, П. Тичини, Є. Маланюка, Б.-І. Антонича, В. Стуса, Л. Костенко, О. Забужко та інші.

Довкола стовбура кружляємо.

Ану, бува, наздоженем?

Що цього вже не буде – знаємо,

Проте – живеш, живеш, живеш...

Такий твій сміх мені заливистий,

Так він заходився – на плач, плач...

Пробач за те, що ані вісті не подаватиму,

Пробач... Пробач... Пробач... Пробач...

Ото невитерпу!

Недаром соснова дубиться кора.

На гору хочу! Вниз – і яром!

І ще побродимо? – Пора!

І ще побродимо? – Пора!

І ще побродимо? – Пора!

Пора! Пора прийти до пам'яті

Й остатися на віки вічні...

Вандеєю не стань, сум'ятнице,

Мовчить притужно-потайна.

І ось наш дім – гніздо лелече

В гойдливих вітах етажів,

І спогад солов'єм щебече

До зозулиних ворожінь,

До зозулиних ворожінь...

Той спогад може нам придатися,

Коли дійде до реченця.

Невже – навік? Танцює таця,

Тікає краска із лиця.

А дерево кружляє вихором?

Вогнем весільним пойнялось!

Музик троїстих чути пригри,

Таки – збулось!

Тугими колами кружляємо,

Усе збиваючись з ноги.

Світ вечоріє. Ми – світаємо,

Коли ні сили, ні снаги...

Світ вечоріє... Світ вечоріє...

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
06:07 05.05.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус. "Гойдається вечора зламана віть..." (читає Г.Стефанова)

Гойдається вечора зламана віть,
як костур сліпого, що тичеться в простір
осінньої невіді. Жалощів брості
коцюрбляться в снінні – а дерево спить.
Гойдається вечора зламана віть
туга, наче слива, рудою налита.
О ти всепрощальна, о несамовита
осмутами вмита твоя ненасить.
Гойдається вечора зламана віть,
і синню тяжкою в осінній пожежі
мій дух басаманить. Кінчилися стежі:
нам світ не належить – бовваном стоїть.
Шалена вогненна дорога кипить.
Взялась кушпелою – обвітрені крони
всю душу обрушать у довгі полони,
І згадкою – вечора зламана віть.
І сонце – твоє, простопадне – кипить.
Тугий небокрай, погорбатілий з люті
гірких дорікань. О піддайся покуті
самотності! (Господи, дай мені жить!)
Удай, що обтято дорогу. Що спить душа,
розколошкана в смертнім оркані
високих наближень. На серця екрані
гойдається вечора зламана віть.
Гойдається вечора зламана віть,
неначе розбратаний сам із собою.
Тепер, недоріко, подайсь за водою
(а нишком послухай; чи всесвіт –
не спить?).
Усесвіт – не спить. Він ворушиться, во-
втузиться, тузаний хвацько під боки
мороками спогадів. Луняться кроки,
це, Господи, сяєво. Це – торжество:
надій, проминань, і наближень, і на-
вертань у своє, у забуте й дочасне.
Гойдається павіть, а сонце – не гасне
і грає в пожежах мосяжна сосна.
Це довге кружляння – над світом і під
кошлатими хмарами, під багряними
торосами замірів. Господи, з ними
нехай порідниться навернений рід
отой, що принишк попід товщею неб –
залізних, із пластику, шкла і бетону.
Надибую пісню, ловлю їй до тону
шовкового голосу (зацний погреб).
Поорана чорна дорога кипить
нема ні знаку – од прадавнього шляху
Сподоб мене, Боже, високого краху!
Вільготно гойдається зламана віть.

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
09:15 04.05.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус. "Вона і я поділені навпіл..." (читає Г.Стефанова)

Вона і я поділені навпіл
містами, кілометрами, віками.
Озвалось паровозними гудками
твоє минуле — із кількох могил.
І народився день тобі. Поранок
цідився крізь шпарини домовин.
Десь там береза, і паркан, і ґанок,
неназвана жона і мертвий син,
скоцюрблений од болю молодого,
ще спередсвіта. І сльозу сльоза
повільно побивала. Слава богу,
що ані слова жоден не сказав,
лише зчорніле серце пік очима,
надсило спогади за душу тряс,
допоки сам обличчям не загас,
як крейда, стертий тінями чужими.


* * *

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
05:50 03.05.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус. "Зазираю в завтра..." (співає С.Мороз)

Мороз Сергій Миколайович мешкає і працює в Боярці та в Києві. Закінчив фізичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка(1983). Директор творчої агенції та учасник вокально-інструментального дуету "Простір музики",де співпрацює з творчим побратимом — популярним київським композитором та виконавцем Ігорем Якубовським. Автор музики та співавтор багатьох пісень на власні слова та слова класиків української літератури:Тарас Шевченко,Василь Стус,Василь Симоненко,Ліна Костенко... Лауреат Всеукраїнських конкурсів та фестивалів.

Зазираю в завтра – тьма і тьмуща
тьма. І тьмуща тьма. І тьмуща тьма.
Тільки – чорноводь. І чорна пуща.
А твого Святошина – нема.
Ні сестри, ні матері, ні батька,
ні дружини. Синку, озовись!
Поніміли друзі. Чорна гатка
в теміні. Пітьмою – хоч залийсь.
Лиш тремтить, як віра в спроневірі,
копійчана свічка на столі
та шугають люто по квартирі,
наче кажани, твої жалі.
Шурхоти і шепоти і щеми,
то твого спогадування дні,
хлюпотять під веслами триреми,
що горить в антоновім огні.
Все життя – неначе озирання
у минулий вік. Через плече.
Ні страху, ні болю, ні вагання
перед смертю. А господь рече:
відшукай навпомац давню кладку,
походи і виспокійся в нім,
у забутім віці. Тепла згадка
ще придасться на суді страшнім.

Ні сестри, ні матері, ні батька,
ні дружини. Синку, озовись!
Поніміли друзі. Чорна гатка
в теміні. Пітьмою – хоч залийсь.
Пітьмою – хоч залийсь...

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
06:36 02.05.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус. "Мені зоря сіяла нині вранці..." (читає Г.Стефанова)

Мені зоря сіяла нині вранці,
устромлена в вікно. І благодать —
така ясна лягла мені на душу
сумиренну, що я збагнув блаженно:
ота зоря — то тільки скалок болю,
що вічністю протятий, мов огнем.
Ота зоря — вістунка твого шляху,
хреста і долі — ніби вічна мати,
вивищена до неба (від землі
на відстань справедливості) прощає
тобі хвилину розпачу, дає
наснагу віри, що далекий всесвіт
почув твій тьмяний клич, але озвався
прихованим бажанням співчуття
та іскрою високої незгоди:
бо жити — то не є долання меж,
а навикання і самособою — наповнення.
Лиш мати — вміє жити,
аби світитися, немов зоря.


.....

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
09:36 01.05.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус. "На Лисій горі..." (читає Г.Стефанова)

* * *

На Лисiй горi догоряє багаття нiчне,
I листя осiнне на Лисiй горi догоряє,
а я вже забув, де та Лиса гора, i не знаю,
чи Лиса гора впiзнала б мене.
Середина жовтня, пора надвечiр'їв твоїх,
твоїх недовiр i невiр i осiннього вiтру.
I вже половина життя забуваеться. Грiх
уже забувається. Горе i радiсть нехитра.
Середина жовтня — твоїх тонкогорлих розлук,
I я вже не знаю, не знаю, не знаю, не знаю,
чи я вже помер, чи живу, чи живцем помираю,
бо вже вiдбринiло, вiдквiтло, вiдгасло, вiдграло навкруг.
Та досi ще пахнуть тужливi долонi тобi,
I губи гiркi аж солонi i досi ще пахнуть,
I Лиса гора пролiта — схарапудженим птахом,
I глухо, як кров ув аортах, надсадно гудуть голуби.

***

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
06:06 30.04.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус. "Ще вруняться горді Славутові кручі..." (співають сестри Тельнюк)

Сестри Тельнюк

«ТЕЛЬНЮК: Сестри» — український вокальний дует заслужених артисток України Лесі та Галі Тельнюк. Серед здобутків — студійні альбоми, театральні постановки, премія імені Василя Стуса за збереження та пропаганду української культури

Ще вруняться горді Славутові кручі,

Ще синьої річки збурунена гладь,

Та вже проминув тебе птахом летючим

Твій час, твій останній, попереду – падь.

Ще сонце високе, ще небо глибоке,

Ще серце замало грудей не пірве.

Урвались, подались прекрасні мороки

І щось тебе кличе, і щось тебе зве.

Приспів:

Бо вже відслонився безокрай чужинний

І в жалощах никне зелений розмай.

Прощай, Україно, моя Україно,

Чужа Україно, навіки прощай!..

Розкрилені висі твої пронеслися,

Попереду прірва. І ока не мруж.

Ти бачиш розхрестя дороги? — Молися,

Бо ще ти — не воїн і ще ти — не муж.

Гудуть пароплави, ревуть паровози,

І аероплани видовжують слід.

Чіпляйся за кручу, як терен колючий,

Чіпляйся за небо, як яблуні цвіт!

Приспів.

Навіки прощай...

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
06:06 29.04.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус. За читанням Ясунарі Кавабати (читає Г.Стефанова)

ЗА ЧИТАННЯМ ЯСУНАРІ КАВАБАТИ


Розпросторся, душе моя,

на чотири татамі,

або кулься від нагая,

чи прикрийся руками.

Хай у тебе є дві межі,

та середина — справжня,

марно, невіре, ворожить —

молода чи поважна.

Посередині — стовбур літ,

а обабоки — крона.

Посередині — вічний слід

(тінь ворушиться сонна).

Ні до неба, ні до землі —

не сягнути нікуди.

Не будіте мої жалі,

лицемірні іуди!

Чи не мріяв я повсякчас,

чи не праг, як покути,

щоб заквітнути проміж вас,

як барвінок між рути.

Як то сниться мені земля,

на якій лиш ночую,

як мені небеса болять,

коли їх я не чую.

Як постав ув очах мій край,

ніби стовп осіянний.

Каже — сину, на смерть ставай —

ти для мене коханий.

Тож просторся, душе моя,

на чотири татамі,

і не кулься від нагая,

і не крийся руками.

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
08:51 28.04.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус. "На голубих πο-царськи небесах..." (читає Г.Стефанова)

Галина Стефанова

Народилася 11 квітня 1956 р. в Магаданській області, виростала у Львові. 1979 року закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого (курс професора Анатолія Скибенка), а 1987 — філологічний факультет Київського державного університету ім. Тараса Шевченка.

На голубих по-царськи небесах

Жовтіє набрунькована осика

І кожна брунька як дівоча цицька

Шепоче на морозі: "Мій коха...,

Коханий мій, незнаний мій

Тебе я виглядаю в цій колимській стужі,

Що прийдеш і дихнеш теплом живлющим,

Щоб я залистилася, зацвіла..."

Дівча моє, моя любове

Ти ще діждеш весен по зимі предовгій.

І кожна брунька виструмить листок

Спеленутий, мов немовлятко в льолі.

І ми так само діждемо весни,

Коли проллються сопки скрижанілі

Скаженими потоками,

Коли колимський Діоніс, як чіп набравшись,

Тебе в свої обійми загребе

І понесе розбійник до розпадку,

Щоб сторчилось і тут живе живло,

Щоб вистромлялося з усіх розщелин

Усе, що прагне жити.

Добрий дню,

Коли вгорі таке шалене сонце,

Коли всі гори, наче дуги вольтові

Засліплюють мій погляд

Чи то сяйвом, а чи сльозами вдячності,

Я весь піднесений цим провесни прозором

Та й "Господи.." шепочу.

Метки: Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
06:11 27.04.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус. "Скучив за степом..." (співає С.Мороз)

Скучив за степом, скучив за лугом,
скучив за ставом, скучив за гаєм,
скучив за сином, скучив за другом,
скучив за матір’ю, за рідним краєм.

Приспів:
Часом присниться синій барвінок,
сивий полин і сум чебрецевий,
київські сосни, тихий зарінок,
тихий зарінок: я не крицевий.

Жодного просвітку, жодної шпари.
Тьмяно. Хоч око виколи – темно.
Марне чекати – вибуду кару,
ждати – даремне.

Приспів

Скучив за степом, скучив за лугом,
скучив за ставом, скучив за гаєм,
скучив за сином, скучив за другом,
скучив за ставом, скучив за гаєм,
скучив за матір’ю, за рідним краєм...

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
06:53 26.04.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус. Синові. Р.Кіплінг (читає Д.Стус)

Лист до сина
(Переклад Василя Стуса)

Якщо ти бережеш залізний спокій
Всупір загальній паніці й клятьбі,
Коли наперекір хулі жорстокій
Між невірів ти віриш сам собі,
Коли ти вмієш ждати без утоми,
Обмовлений, не станеш брехуном,
Ошуканий, не піддаєшся злому,
І власним не хизуєшся добром;

Коли тебе не пограбують мрії,
В кормигу дум твій дух себе не дасть,
Коли ти знаєш, що за лицедії –
Облуда Щастя й машкара Нещасть,
Коли ти годен правди пильнувати,
З якої вже зискують махлярі,
Розбитий витвір знову доробляти,
Хоча начиння геть уже старі;

Коли ти можеш всі свої надбання
Поставити на кін, аби за мить
Проциндрити без жалю й дорікання –
Адже тебе поразка не страшить,
Коли зотлілі Нерви, Думи, Тіло
Ти можеш знову кидати у бій,
Коли триматися немає сили
І тільки воля владно каже: “Стій!”

Коли в юрбі шляхетності не губиш,
А бувши з королями – простоти,
Коли ні враг, ні друг, котрого любиш,
Нічим тобі не можуть дорікти,
Коли ти знаєш ціну щохвилини,
Коли від неї геть усе береш,
Тоді я певен: ти єси людина
І землю всю своєю назовеш.

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
09:49 25.04.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус. За читанням Ясунарі Кавабати (співають сестри Тельник)

ЗА ЧИТАННЯМ ЯСУНАРІ КАВАБАТИ


Розпросторся, душе моя,

на чотири татамі,

або кулься від нагая,

чи прикрийся руками.

Хай у тебе є дві межі,

та середина — справжня,

марно, невіре, ворожить —

молода чи поважна.

Посередині — стовбур літ,

а обабоки — крона.

Посередині — вічний слід

(тінь ворушиться сонна).

Ні до неба, ні до землі —

не сягнути нікуди.

Не будіте мої жалі,

лицемірні іуди!

Чи не мріяв я повсякчас,

чи не праг, як покути,

щоб заквітнути проміж вас,

як барвінок між рути.

Як то сниться мені земля,

на якій лиш ночую,

як мені небеса болять,

коли їх я не чую.

Як постав ув очах мій край,

ніби стовп осіянний.

Каже — сину, на смерть ставай —

ти для мене коханий.

Тож просторся, душе моя,

на чотири татамі,

і не кулься від нагая,

і не крийся руками.

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
05:57 24.04.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Живий голос Василя Стуса. "Утекти б од себе геть світ за-очі..."

Утекти б од себе геть світ за-очі,
у небачене, нечуте, у немовлене,
де нема ані осмут, ні радощів,
де ніщо не збавлене, не здолане.
Жив би ти — безоко і безсердо,
жив би так, як опадають вниз,
поріднившись із земною твердю,
до якої намертво приріс
поглядом і серцем і думками
(хто тебе такого віднайде?).
Нерухомий і крихкий, як камінь,
нерухомий і крихкий, як день,
що зотлів і вижарів, і знов
котиться з мулькавого поранку.
Ти — Адам. Земля тобі за бранку,
і земне тяжіння — за любов.

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
06:30 23.04.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус. Безсонної ночі [Живі голоси]

Думи визбираю, мов зерня,
Ніби стернями колоски.
Колять сльози. Колючі сльози.
Остюками — в очах.

Ніч протовпиться, як п’яниця,
по кімнаті, по стінах шастає.
І мовчить, і мовчить. Домовий
так ходив би. Мовчав би.

За вікном гуркотять літаки,
ніби відьми — на шабаш.
Понад дахами,
понад затихлими,
понад притахлим Києвом — гуркотять.

Емігрантом. Їй-богу. Ліжко.
І на ковдрі — од вікон — ґрати.
І подушка моя скуйовджена,
і скуйовджена голова.

Що ви ловите, телевізорні
Збожеволілі антени — погорільці?
Що ви ловите — запалим ротом —
комини почорнілі?

Вам повітря забракло? Диму?
Розум спертий, як спирт, горить?
Другу ніч уже, другу — не спиться.
Жовкнуть у вікні ліхтарі.

XI.1964

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
10:22 22.04.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус. Вчися чекати, друже...


Вчися чекати, друже,
вчися чекати.

Ластівки на електричних дротах,
почорнілі од сині неба,
ще наслухають стумні струми землі.
Ще підсліпі вікна
за тисячі проминулих літ
не витворили своєї духовності.
Ще людська душа
дрижить, як море,
в незручній западині екзистенції.
Ще потерпає вівериця
битий горіх
брати з твоєї руки.
Зарано, друже,
власним піддатись пристрастям.
Тільки так:
вияви — самострати.
Кам'яній. Кам'яній. Кам'яній.
Тільки твердь знає самозбереження.

березень 1969

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
06:20 21.04.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус — "Незграбно ворон кружеля..." (читає В. Стус)

Незграбно ворон кружеля.
Незграбно кружеляють сосни.
І кружеляє безголоса
осіння крижана земля.

Галактик зірна круговерть
спіраллю простаного болю
значить людську одвічну долю,
снігами вимощену вщерть.

Саме кружляння вікове!

...папір, перо і філіжанка.
А свічка тріпотить світанком,
котрий наш правнук днем назве

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
06:07 20.04.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус — Не побиваюсь за минулим (читає В. Стус)

Не побиваюсь за минулим,
побитим шашіллю зневір.
Високі думи промайнули,
в потаймиру — водовир
стражденних літ. Нехай. Не плачу.
Не побиваюсь. Задарма.
Усе, чим жив, сьогодні трачу.
Все рвуть руками обома.

Але ж чи все? Не все. їй-богу.
І гріх казать: все чисто рвуть!
Навічним радості облогом,
обніжком щастя, там, де ймуть
малої віри на безвір'ї
малої ласки серед зла,
квадрат — чотири на чотири —
і окрай чорного стола.

Якраз навпроти, на ослоні
сидить нужденна удова,
і на змозолених долонях —
солоні сльози, як жорства.

І так провадить: зглянься, сину,
руками горе розведи,
бо як не стане України,
тоді не стане і біди.
І в щасті нелюдів пощербне
її державний меч і гнів.
І горе зітреться на мерву.
І відбіжить її синів
невірних потовч-потороччя.
За першим громом — відбіжить.
Хто ж їй води подать захоче?
Закриє очі хто — скажи?

Єси ти сам — з собою врівень,
один на сотні поколінь
високим гнівом богорівен,
хай, може, не ріка, а рінь,
важка занадто. Крик стоустий,
молінь столобих ти рука.
Ступай — майбутньому, назустріч,
і хай хода твоя легка
легкою буде. І не треба
жалких жалінь. І — задарма.

Тюрма не доросте до неба:
ще землю їстиме тюрма.

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
08:54 19.04.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус (1938-1985) Накликання дощу (читає В.Стус)

Трипільських сонць шалена коловерть
волого ллється у трипалі руки
богів поганських. Спопелілі круки
розлітані круг ватрища пожертв.
Волів і коней на кострі димлять
патрошені гніді і круглі туші,
і лопаються лунко, як гладущики,
обезголосені тіла закланні.
В гінких руках мовчазних рожаниць
високі чари, димом прокіптявілі.
І рветься зойк, високий до нестями,
тугими борлаками кобилиць.
Кружляє ватрище в рухливім колі чар,
простерті чари вкручуються в простір,
мов пасма дощові, долоні гострі
жіночою колишуться печаллю.
Сколінені мужі тримають факели,
німотні руки перед себе рвуть.
І неба молять і дощу зовуть,
окляклі круг багаття, ніби пакілля.
Чотири сонця відгорять вгорі,
чотирикрилий день відмайоріє.
Загрузнуть в ніч язичницькі бори.
Самі тіла жалобні бовваніють. Квітень 1965

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
06:26 18.04.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус (1938-1985) "Нехай горить трава по осені..." (читає В.Стус)

Нехай горить трава по осені
і чорні дим’яться поля,
але душі обезголосеній —
і обрій той, і та земля.
Холодним полум’ям займається
повітря, мрійне, як вода.
Не надаремне серце мається,
коли завирувала даль.
Не марне дзвону вечоровому
вторує вóроновий крик:
скорись дорозі уготованій,
хоч і коритися не звик.
Але живий живому тішиться,
живий не думає про смерть.
По ярій вечора доріжці
йде місяця остання чверть.
Хай світ насів тобі на горло,
проклятим Марком бродить ніч —
високі тіні, мрії, пориви
мережить тиша по вікні.
Тож хай горить трава по осені,
Хай чорні димляться поля.
Тобі ж за друзів колір просині
І ця зажурена земля.

1960

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
06:58 17.04.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус (1938-1985) "Куріють осені багаття..." (читає В.Стус)

Куріють осені багаття,
собаки виють до зірок,
а в річці місяць, мов латаття,
доріс до повні і розмок.
І в ртутній спеці фіолету
він невимовно довго чез,
лишившись тільки для прикмети,
як цятка сяєва небес.
Самотність аркою провисла,
Дугою, визором із снів,
Значи по ній щасливі числа,
так, як раніше ти умів:
той день, як від земної тверді
найперше сонце відійшло,
і той, що мітить знаком смерти
ще нерозгадане число.
А ти іще посередині,
ще посередині твоє.
Отож, радій вечірній днині,
допоки в ребра серце б’є. Вересень 1967

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
09:29 16.04.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус (1938-1985) "За роком рік росте твоя тюрма..." (читає В.Стус)

За роком рік росте твоя тюрма,
за роком рік підмур’я в землю грузне,
і за твоїм жалінням заскорузлим,
за безголів’ям — просвітку нема.

Живеш — і жди. Народжуйся — і жди.
Жди — перед сконом. Жди — у домовині.
Не назирай — літа збігають згінні
без цятки неба й кухлика води.

Ти весь — на бережечку самоти,
присмоктаний до туги, ніби равлик,
од вибухлої злості занепалий,
боїшся межі болю осягти.

А світ весь витих, витух, відпалав,
не вгамувавши вікової спраги.
Він висмоктав із тебе всю одвагу,
лишив напризволяще і прокляв.

1965-1967

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
06:27 15.04.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус (1938-1985) "Ти пам’ятаєш ніч велику ніч..." (Живі голоси)

Ти пам'ятаєш ніч? велику ніч?
І десь побіля нас уральська річка
та сосни (ті, що соснами зовуться),
та тиша (ледве врунами зійшла).
А пам'ятаєш? Так багато губим
за пам'яттю: колись переінакшить
з нас кождого. А треба пам'ятати?

А треба пам'ятати. І затям.
Палахкотів намет. Палахкотіли
в нас спомини, немов півні червоні,
а кедрові шишки, ще недозрілі,
не тріскали — чаділи на вогні.

І зорі в фіолетовому небі?
Ще ти казав: це колір божевілля
і судного часу. Немає суду,
та вже заходить щось. Немов на дощ.
Півнеба гоготіло в наші душі.
Земна півкуля брижилась од жару,
і півдуші ті спогади приспали,
і півсебе услід за сном пішло.
Що то було? Не знаю. Що то буде —
не відаю. Але не раз питаю
Далекої, Розлучної, Німої:
до тебе навіть миті вистає?
Тоді нащо літа? Навіщо спади
з лиця і з досвіду? І мить навіщо
скрадлива: вганяє у дитинство,
неначе цвях у дошку гробову?

Ти пам'ятаєш ніч? 1968

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
06:24 14.04.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус. "Мов жертва щирості життя..." (співають сестри Тельнюк)

Мов жертва щиростi — життя,
мов молодечих крил
пружнавий трiск, як небуттям
укрився суходiл.
Ти ще на кiнчику пера
возносишся увись.
а вже пора? Давно пора.
Спадаючи, молись.
Як жертва щиростi, як кат
оговтаних бажань,
переминай за гранню грань,
чекаючи розплат —
за те, що марнував свiй вiк,
надмiру неба праг,
що був людинi чоловiк,
i друг, i брат, i враг.
I я найперше помолюсь
I вдруге помолюсь
I втретє помолюсь.
I в смерть
з землею порiднюсь.

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
06:00 12.04.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус — "Не побиваюсь за минулим..." (читає В. Стус)

Стус — родом з Донеччини, загинув в розпал кампанії за присудження Нобелівської премії, яку отримати можуть лише живі. Він виступав протии зросійщення України та засуджував большевицьку систему. Адвокатом Стуса в суді був молодий Віктор Медведчук, який фактично став його обвинувачувачем. У незалежній Україні спроба надати Донецькому Національному Університету ім'я Cтуса завершилася невдало. Ким же він є для нашої держави? Комуністи знищували українську церкву, вбивали священників, грабували українське село, створювали голодомор та ГУЛАГ. Але найперше бажали знищити найкращих. Ворогу завжди зручніше мати справу з людьми слабкими і покірними. «Лучшего – убей» — ..Симон Петлюра, Євген Коновалець, Лесь Курбас, Роман Шухевич, Степан Бандера, Алла Горська, Володимир Івасюк, Васи́ль Симоне́нко, Василь Стус, Ігор Білозір, Володимир Івасюк, Чорновіл В'ячеслав і ще сотні найкращих синів та дочок України.


Не побиваюсь за минулим,

побитим шашіллю зневір.

Високі думи промайнули,

в потаймиру – водовир

стражденних літ. Нехай. Не плачу.

Не побиваюсь. Задарма.

Усе, чим жив, сьогодні трачу.

Все рвуть руками обома.

Але ж чи все? Не все. їй-богу.

І гріх казать: все чисто рвуть!

Навічним радості облогом,

обніжком щастя, там, де ймуть

малої віри на безвір'ї

малої ласки серед зла,

квадрат – чотири на чотири -

і окрай чорного стола.

Якраз навпроти, на ослоні

сидить нужденна удова,

і на змозолених долонях -

солоні сльози, як жорства.

І так провадить: зглянься, сину,

руками горе розведи,

бо як не стане України,

тоді не стане і біди.

І в щасті нелюдів пощербне

її державний меч і гнів.

І горе зітреться на мерву.

І відбіжить її синів

невірних потовч-потороччя.

За першим громом – відбіжить.

Хто ж їй води подать захоче?

Закриє очі хто – скажи?

Єси ти сам – з собою врівень,

один на сотні поколінь

високим гнівом богорівен,

хай, може, не ріка, а рінь,

важка занадто. Крик стоустий,

молінь столобих ти рука.

Ступай – майбутньому, назустріч,

і хай хода твоя легка

легкою буде. І не треба

жалких жалінь. І – задарма.

Тюрма не доросте до неба:

ще землю їстиме тюрма.

В. Стус

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
06:33 11.04.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус — Мов жертва щирості — життя

* * *

Мов жертва щиростi — життя,
мов молодечих крил
пружнавий трiск, як небуттям
укрився суходiл.
Ти ще на кiнчику пера
возносишся увись.
а вже пора? Давно пора.
Спадаючи, молись.
Як жертва щиростi, як кат
оговтаних бажань,
переминай за гранню грань,
чекаючи розплат —
за те, що марнував свiй вiк,
надмiру неба праг,
що був людинi чоловiк,
i друг, i брат, i враг.
I я найперше помолюсь
I вдруге помолюсь
I втретє помолюсь.
I в смерть
з землею порiднюсь.

***

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
09:34 10.04.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Стус Василь — О земле втрачена, явися...


О земле втрачена, явися
бодай у зболеному снi
i лазурово простелися,
пролийся мертвому менi!
I поверни у днi забутi,
росою згадок окропи,
вiддай усеблагiй покутi
i тихо вимов: лихо, спи!..
Сонця хлопочуться в озерах,
спадають гуси до води,
в далеких пожиттєвих ерах
моï розтанули слiди.
Де синi ниви, в сум пойнятi,
де чорне вороння лiсiв?
Свiтання тiнi пелехатi
над райдугою голосiв,
ранковi нашепти молiльниць,
де плескiт крил, i хлюпiт хвиль,
i солодавий запах винниць,
як грiх, як спогад i як бiль?
Де дня розгойданi тарiлi?
Мосяжний перегуд джмелiв,
твоï пшеничнi руки бiлi
над безберегiстю полiв,
де коси чорнi на свiтаннi
i жаром спеченi уста,
троянди пуп'янки духмянi
i ти — i грiшна, i свята,
де та западиста долина,
той приярок i те кубло,
де трiпалася лебединя,
туге ламаючи крило? -
Де голубiв вiльготнi лети
i бризки райдуги в крилi?
Минуле, озовися, де ти?
Забутi радощi, жалi.
О земле втрачена, явися
бодай у зболеному снi,
i лазурово простелися,
i душу порятуй менi.

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
06:06 09.04.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус — Як добре те, що смерті не боюсь я...

* * *

Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів'ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
05:57 08.04.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Василь Стус. Ще й до жнив не дожив...

Владимир Высоцкий. Недолюбил (« Ще й до жнив не дожив, зелен-жита не жав, ані недолюбив. І не жив. І не жаль.» Василь Стус)

Факти із життя Василя Стуса:
— Василь Стус закінчив педагогічний інститут міста Сталіно(Донецьк) із червоним дипломом.
— У вересні 1965 під час прем’єри Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» в Києві взяв участь в акції протесту.
— Входив у Гельсінську групу захисту прав людини.
— У 1985 році українська діаспора намагалась висунути Василя Стуса на здобуття Нобелівської премії з літератури, але не встигла підготувати всі матеріали відповідно до процедури.

Ще й до жнив не дожив,
ані жита не жав,
не згубив, не лишив.
І не жив. І не жаль.
Тьмавих протобажань
заповітна межа:
ці напасті зі щастям
давно на ножах.
Безборонно любити
заказано край,
а зазнав би ти, світе
великий, добра.
В смерть задивлені очі.
Отерпла душа
і навчає, і врочить:
тобі кунтуша
вже довіку не мати,
а чорний бушлат —
він як батько, і мати,
і дружина, і брат.

Метки: вірші, Василь Стус, МУЗЫКА СЛОВ
<< назад вперед >>
Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
RSS Наташа Соколенко
Войти