Мне подарили

Сообщества

06:04 02.12.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество Classical music

О.Бородін. Симфонія №2 "Богатирська" (1876) сі мінор.

Borodin: Symphony № 2 in B minor — Gergiev / Mariinsky Theatre Orchestra

Симфонічна творчість О.Бородіна − вагомий внесок у скарбницю російського музичного мистецтва. Композитор є автором трьох симфоній (Третя симфонія залишилась незакінченою) та симфонічної картини «В Середній Азії». Попри невелику кількість творів, вони приваблюють глибоким змістом, багатством образів, яскраво національним колоритом. О.Бородін виступає справжнім майстром у використанні виразових засобів оркестру. Продовжуючи традиції народно-жанрового симфонізму М.Глінки, він став одним з основоположників російської класичної симфонії.

Центральне місце в творчому доробку митця займає Друга симфонія. Це монументальне епічне полотно, що розповідає про героїчне минуле рідного народу, змальовує барвисті картини його життя та побуту, переконливо розкриває російський національний характер. Не випадково, відомий музичний критик та ідеолог «Могучої кучки» В.Стасов назвав симфонію «богатирською». Він, водночас, визначив програмний зміст кожної з чотирьох частин: І частина − героїко-епічне сонатне Allegro − з’їзд руських богатирів; ІІ частина − нестримне, динамічне Скерцо в тричастинній формі − своєрідні богатирські ігрища й змагання; ІІІ частина − лірико-епічне Andante в сонатній формі − розповідь легендарного співця Бояна про славні подвиги захисників рідної землі; ІV частина − народно-жанровий Фінал у формі сонатного Allegro − картина богатирського бенкету, радісного велелюдного свята. Через весь твір «червоною ниткою» проходить патріотична ідея любові до батьківщини та прославлення богатирської могутності народу.

Образний зміст та музична мова симфонії мають багато спільного з оперою «Князь Ігор», адже над цими творами О.Бородін працював одночасно. Друга симфонія була вперше виконана у 1877 році в концерті петербурзького відділення Російського музичного товариства під керівництвом диригента Е.Направника.

Головна партія І частини (сі мінор) змальовує образ нездоланної богатирської сили, мужності й величі. Це провідна музична думка всього твору. Тема складається з двох елементів: 1) могутні октавні унісони струнних, що сприймаються як заклик витязя; 2) активні танцювальні акорди дерев'яних − як відповідь богатирського війська. Звертає на себе увагу використання трихордових поспівок із неодноразовим поверненням тоніки (ефект «втоптування» звуку); своєрідність ладової будови; багатоплановість фактури, що створює архаїчний, суровий колорит. Уже в межах головної партії богатирський образ показаний в процесі розвитку. Перший елемент теми звучить у ритмічному збільшенні (аугментації): замість вісімок з'являються акцентовані четверні ноти. Таким чином, композитор ще більше підкреслює героїчний характер музики.

Побічна партія (Ре мажор) − яскравий приклад світлої, об’єктивної лірики О.Бородіна. У віолончелей звучить наспівна, ніжна тема в плавному, рухливому ритмі. Вона нагадує народні хороводні мелодії. Поступово тема «розцвітає» й натхненно звучить у скрипок. Незважаючи на контраст, побічна партія доповнює головну, тільки розкриває образ народу з іншого боку: передає його щирість, доброзичливість, оспівує красу життя. Не випадково, вона також побудована на трихордових поспівках. Заключна партія є своєрідним синтезом двох тем експозиції з поверненням основного «богатирського образу» симфонії.

В розробці центральне місце займає «епізод скачки». На фоні чіткої ритмічної пульсації з'являються енергійні закличні поспівки, що поєднали інтонації головної та побічної партій. Використовуючи як мотивний, так і варіантно-варіаційний принципи розвитку, композитор чергує барвисті «декорації» контрастних картин. Нестримний рух «підхоплює» й побічну партію, яка експресивно звучить у струнних. Могутнє наростання приводить до першої кульмінації частини − початку репризи.

Головна партія в репризі − новий етап у становленні основного «богатирського образу». Вона викладена половинними нотами на fff в більш масивній фактурі. Динамізована й побічна партія: її лірична тема з'являється в пасторальному тембрі гобоя, що викликає асоціації з ідилічною картиною природи.

В драматургії І частини важливе місце займає кода. Знову звучить ритм «скачки» та потужні фанфари мідних, що нагадують дзвін. Нове динамічне наростання приводить до головної кульмінації: «богатирська тема» постає у весь свій ріст. Це її наймогутніше, найбільш грандіозне звучання цілими нотами у виконанні всього оркестру за участі литавр.

ІІ частина − Скерцо (Фа мажор) − написана в тричастинній формі, крайні розділи якої − сонатна форма без розробки: А (г.п, п.п.+ г.п., п.п.) − В (тріо) − А (реприза).

Головна партія − легка, скерцозна, політна. На фоні остинатного ритмічного пульсу валторн, з'являються активні висхідні мотиви струнних pizzicato. А їм у відповідь − грайливі репліки дерев'яних духових. Побічна партія − більш напружена, поривчаста, жорстка. Звертає на себе увагу синкопований ритм та експресивні акорди із затриманням звуків, що надає темі східного колориту. Перший розділ змальовує радісний запал учасників «богатирських змагань» і звучить на одному диханні в темпі Presto.

Тріо різко контрастує попередній музиці: це плавний, повільний, ліричний танець. На фоні барвистих гармоній та витриманого органного пункту в басу, з'являється вишукана, наспівна мелодія у гобоя. З одного боку, вона нагадує імпровізаційні награвання інструментів Сходу, а з іншого − інтонаційно пов’язана з побічною партією І частини. Композитор розвиває тему за принципом «глінкінських варіацій» і вона звучить то експресивно, пристрасно у скрипок, то строго, поважно в унісонах струнних басів.

ІІІ частину − Andante (Ре бемоль мажор) відкриває невеликий вступ: на фоні прозорих переборів арфи, що нагадують звучання гуслів, з'являється коротка тема-зачин кларнету. Перед нами постає образ древньоруського Бояна, яких розпочинає свою неспішну розповідь.

Головна партія − стримана, наспівна лірико-епічна тема, що нагадує старовинні билини. Вона звучить у валторни, а згодом − у дерев'яних духових. Трихордові поспівки, ладова перемінність, плагальність гармоній, змінний метр надають темі національного колориту. Світлий, спокійний плин розповіді змінюється, коли в басах з'являється похмурий мотив-зв’язка з напруженою інтонацією зменшеної кварти.

Побічна партія сприймається як щира скарга, схвильований голос дівчат, які тужать в полоні злого чаклуна й очікують визволення. Імітаційні переклички дерев'яних духових звучать на фоні тривожного тремоло струнних. Драматизм музики поступово зростає.

Розробка побудована на активному мотивно-секвенційному розвитку нової теми (епізоду) та мотиву-зв’язки. Грізно й жорстко її виголошують тромбони. Музика змальовує складні випробовування та перешкоди, які доводиться долати богатирям. Реприза ІІІ частини динамізована. Могутньо й велично на ff звучить головна партія у струнних на фоні повнозвучних фігурацій оркестру. Вона викликає асоціації з широкою, теплою, повноводною рікою (як Волга). Композитор підкреслює, що труднощі й негаразди − скороминучі, а краса життя − вічна. Радісний, піднесений характер музики «розчиняє» й тривогу побічної партії. Наприкінці ж частини знову повторюється початковий заспів кларнету і арф.

Без перерви (attacca) розпочинається Фінал симфонії. У вступі на фоні органного пункту та синкопованого ритму звучать жваві танцювальні поспівки струнних та посвисти флейт. Вони нагадують гру народного інструментального ансамблю та викликають асоціації з мистецтвом скоморохів − обов’язкових учасників народного свята.

Головна партія ІV частини (Allegro, Сі мажор) − грузна, масивна і, водночас, енергійна, рухлива. Це хвацький, запальний богатирський танець. Трихордові поспівки, гнучка несиметрична ритміка, своєрідна гармонізація, активний варіантно-варіаційний розвиток пов'язують її з іншими «російськими» темами симфонії. В середньому розділі головної партії з'являється виразний підголосок у гобоя, який у розробці трансформується в грізний «клич» мідних.

Побічна партія (Ре мажор) − світла, плавна, наспівна тема, близька до народних хороводних мелодій. Вона почергово проходить у різних інструментів (кларнет, дерев'яні духові, «хор» струнних) та збагачується завдяки варіаційним змінам. Звертають на себе увагу струнні pizzicato, що майстерно імітують звучання гуслів, бубнів та балалайок.

У розробці «мотив гобоя» постає в новому «світлі». Могутні й грізні унісони трьох тромбонів і туби нагадують «богатирський образ» І частини. Згодом їх змінює побічна партія та нова танцювальна тема, що розкриває безмежну радість й торжество учасників бенкету. Власне, вона й завершує всю симфонію, утверджуючи основну ідею прославлення сили й величі рідного народу в коді.

Метки: відео, Симфонія №2, Музична література, О.Бородін
06:33 26.11.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество Classical music

Музичний експресіонізм. Арнольд Шонберг (1874−1951)

Arnold Schönberg | A Survivor from Warsaw opus 46 (Кантата «Вцілілий з Варшави»)


Читать далее...

Метки: відео, Музична література, Арнольд Шонберг
06:12 25.11.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество Classical music

Альбан Берг. Опера Воццек

Альбан Берг (1885 – 1935)

Альбан Берг – видатний австрійський композитор, яскравий представник «нововіденської школи» та музичного експресіонізму. В творчому доробку митця − опери «Воццек» та «Лулу», Концерт для скрипки з оркестром, «Лірична сюїта» для струнного квартету, Камерний концерт для фортепіано, скрипки й 13 духових, пісні для голосу та фортепіано.

Музика А.Берга трагічна за змістом. Вона яскраво характеризує гостру кризу буржуазного суспільства в період Першої світової війни та напередодні наступу в Європі фашизму. Композитор піднімає складні філософські та соціальні проблеми, гостро викриває зло, жорстокість, війну. Для цього він часто використовує прийоми гротеску. Вражає правдивість та особлива щирість у зображенні долі «маленької людини», викинутої на «дно» жорстоким світом. А.Берг був яскравим ліриком, що зберіг в ХХ ст. культ почуття, властивий творчості композиторів-романтиків. Але як експресіоніст, А.Берг не бачив соціальної перспективи, а тому залишався песимістом, що проявилось в образному змісті його музики.

А.Берг народився у 1885 році у Відні в сім’ї військовослужбовця. Батьки майбутнього композитора дуже любили музику, літературу. З юних років А.Берг чудово грав на роялі та писав пісні. Коли постало питання про вибір професії, він вирішив пов’язати своє життя з музикою. Вирішальну роль в становленні А.Берга як музиканта відіграв А.Шенберг. Надалі спілкування музикантів перейшло у міцну дружбу на довгі роки.

У 1915−1918 роках А.Берг перебував на фронті. Враження того часу згодом знайшли відгук у його опері «Воццек». Після повернення до Відня А.Берг бере участь в роботі Товариства приватних виконань, пише статті (йому належить більше 20 праць про творчість композиторів «нововіденської школи»), дає приватні уроки композиції. Перші твори А.Берга написані в традиціях австро-німецької романтичної пісні. Проте А.Берг дуже швидко перейшов до атональності, а згодом звертається до додекафонії. В музиці композитор органічно поєднує додекафонну техніку з елементами тональності.

А.Берг помер у 1935 року у Відні.

Опера «Воццек» (1921)

Опера А.Берга «Воццек» – вершина творчості видатного австрійського композитора, один з найбільш новаторських творів першої половини ХХ століття, яскравий зразок музичного експресіонізму. Б.Асаф’єв назвав музику опери «моторошним дзеркалом епохи», «найправдивішим документом сучасності». Прем’єра опери відбулась у 1925 році у Берліні після 137 репетицій і мала значний успіх.

Опера створена за драмою «Войцек» (композитор змінив одну букву в імені головного героя) німецького письменника Г.Бюхнера. В основі твору (його тема) − справжні події з судової хроніки: історія зради, ревнощів та вбивства, трагедія «маленької людини», яку нестерпні умови життя доводять до відчаю й злочину. Лібрето належить самому композитору, який скоротив першоджерело та переосмислив фінал.

Ідея опери свідчить про глибоку тривогу композитора-гуманіста за долю людства. З одного боку А.Берг підкреслює фатальну приреченість самотньої людини у світі зла. З іншого боку, він нещадно звинувачує жорстокість, насильство та брехню і стверджує, що таке суспільство не має майбутнього. На прикладі трагічної долі героїв композитор висвітлює широке коло життєвих явищ та по філософському їх осмислює.

Жанр опери поєднує риси соціальної трагедії-сатири та експресіоністичної психологічної драми.

Драматургія опери гостроконфліктна, побудована на співставленні контрастних сцен наскрізного розвитку. В ній розвивається два конфлікти:

1) внутрішньопсихологічний, пов’язаний з хворобливим станом душі Воццека, його надмірною вразливістю, внутрішньою дисгармонією, нав’язливими станами, галюцинаціями;

2) соціальний, що розкриває взаємовідносини Воццека з навколишнім світом, зокрема з людьми, які знаходяться на вищій соціальній сходинці (Лікар, Капітан, Тамбурмажор).

Опера складається з 3 дій по 5 сцен-картин у кожній:

І дія – це експозиція образів і зав’язка драми. Кожна із сцен будується за принципом діалогу, завдяки якому всі персонажі отримують індивідуальну характеристику. І дія, послідовно експонуючи дійових осіб опери, розкриває взаємини Воццека та Марі з усіма, хто їх оточує.

1 сцена – «Кімната Капітана». Воццек виконує будь-які примхи Капітана, який використовує свого підлеглого як цирульника. Капітан дуже боїться захворіти й померти. А тому його дратує протяг (композитор використовує в оркестрі елементи звукозображальності, а у вокальній партії − істеричні вигуки). На цинічні звинувачення в аморальності Воццек з гідністю відповідає, що його сім'я не може отримати церковне благословення через брак коштів. Тема аріозо Воццека «Ми бідний люд» є одним з найважливіших лейтмотивів опери, що характеризує людські риси героя.

2 сцена − «Поле, вдалині місто». Воццек разом з Андресом збирають в полі хмиз. Байдужий до страждань Воццека, Андрес заспівує безтурботну мисливську пісню. Нестерпний страх та жахливі видіння Воццека посилює зловісна природа (жорсткі дисонанси в оркестрі та моторошні вигуки головного героя).

3 сцена − «Кімната Марі». Марі разом з сусідкою Маргрет через вікна спостерігають за парадом воєнних на чолі з Тамбурмажором (звучить пишно-декоративний марш). Після сварки Марі зачиняє вікно і залишається насамоті з сином. Звучить ніжна колискова, що характеризує її материнські почуття − один з небагатьох ліричних епізодів опери.

4 сцена − «Кабінет Лікаря». Лікар прагне слави. У пошуках еліксиру безсмертя він проводить над Воццеком медичні експерименти. Головний герой скаржиться на галюцинації, але цей симптом піддослідного викликає у Лікаря божевільну радість. Жалібні інтонації, що характеризують пригнічений стан бідного солдата, різко контрастують екстатичній «промові» маніяка в білому халаті, в якого переважають широкі «повчальні» звороти.

Перша дія закінчується 5 сценою − облудно-фрівольною спокусою Марі Тамбурмажором.

В ІІ дії опери особливо значна роль 4 та 5 сцен.

4 сцена − «Садок у шинку». Вона розпочинається грою інструментального ансамблю, що виконує лендлер. Як і наступний вальс, цей танець звучить у «спотвореному» вигляді, немов крізь призму свідомості головного героя. Вульгарний вальс, що супроводжується бадьорими вигуками Марі і Тамбурмажора, підтверджує зраду. Зловісний діалог двох п’яничок, незвичний хор мисливців та примітивна пісенька Андреса різко контрастують з відривчастими та схвильованими репліками Воццека.

5 сцена відбувається в казармі. На фоні огидного храпу солдат чути болісні вигуки Воццека, який марить у сні. Йому ввижається безсоромний танець в шинку. Болісні переживання та страждання головного героя доходять до останньої краплі в сцені побиття його Тамбурмажором. Композитор характеризує кривдника прямими «рубаними» фразами та маршовими ритмами з фальшивою фанфарою.

ІІІ дія − трагічна розв’язка опери. Виразно і недвозначно композитор показав загибель свого героя – спочатку духовну, а потім фізичну. Вся дія будується на величезних контрастах.

1 сцена − «Кімната Марі» − змальовує згорьовану жінку, яка читає історію про Марію Магдалину та переживає щире каяття. Музика А.Берга облагороджує образ героїні, яка гине в 2-й сцені («Лісова стежина біля ставка»). Свідком вбивства Марі став кривавий місяць. В 3-й сцені («Шинок») Воццек в п’яному розгулі корчми втрачає остання людські риси − звучить «дика» полька на розстроєному фортепіано. В 4-й сцені («Лісова стежина біля ставка») Воццек гине в болоті, прагнучи приховати сліди злочину (композитор знову використовує елементи звукозображальності, зокрема висхідні хроматичні пасажі, немов героя поглинає трясовина). Симфонічний антракт, який побудований на основних лейтмотивах опери, є своєрідним підсумком трагедії. Це пристрасне слово від автора, який виносить вирок жорстокому світу.

Опера закінчується 5-ю сценою (Епілогом). Діти дізнаються про тіло жінки, яке знайшли біля ставка, і поспішають туди. Серед них − маленький син Воццека та Марі, який ще не усвідомлює того що сталося та безтурботно грається далі. Таким чином композитор піднімає трагедію на новий рівень: невідомо, яка доля судилася малюку. Можливо, його чекає той самий шлях, що й батьків. Епілог опери показує перемогу зла, що керує долею людей і ніщо не в змозі йому протистояти.

Таким чином, А.Берг у «Воццеку» відмовляється від традиційних оперних форм. Невеликі сцени-епізоди швидко змінюються за принципом монтажу (як кадри в кіно). Композитор об’єднує музичний матеріал за допомогою лейтмотивів та використовує різноманітні форми інструментальної музики (наприклад, сюїта, військовий марш, колискова, пасакалія, скерцо, тема з варіаціями тощо). Звідси − гострі контрасти, динамічний та напружений розвиток драми.

В ролі тематичної першооснови опери виступає мотив «Ми бідний люд», з якого виводяться всі найбільш значні тематичні утворення опери. Його гармонічною основою є великий мінорний септакорд, загострена експресія якого накладає відбиток на всю мову твору. Також він є лейтмотивом Воццека.

Інші герої також мають лейтмотиви. У Марі – це тема колискової і лейтінтервал ч5 («квінти Марі»), у Тамбурмажора – «воєнна музика» з «фальшивою фанфарою» і галасливий військовий марш тощо.

Дійові персонажі опери можна поділити на дві групи. До першої належать Воццек та Марі – люди нижчого соціального стану. Їх внутрішній світ надзвичайно складний та суперечливий. Воццек − бідний, знедолений солдат, який піклується про свою сім’ю та важко працює до повного виснаження. У Воццека є власне почуття гідності, ясне уявлення про мораль. За це його принижує Капітан. Над ним проводить свої медичні експерименти Лікар. Воццек зазнає фізичних тортур з боку Тамбурмажора. Композитор яскраво розкриває психологію душі героя, який гірко страждає. Гостра біль, безмежний страх, хворобливі галюцинації керують його поведінкою. Вбивство Марі − це крик відчаю людини, безсилої перед жорстокістю світу. А.Берг облагороджує свого героя та щиро оплакує його загибель.

З великим співчуттям змальовує композитор також образ Марі. Це ніжна та любляча мати, дбайлива жінка. Її зрада − це прагнення хоч на мить забути про злидні життя. Врешті-решт, Марі усвідомлює провину, глибоко страждає та кається за свій гріх. Проте очищення душі не врятувало її від смерті.

До другої групи дійових осіб опери належать Капітан, Лікар і Тамбурмажор. Це не стільки живі люди, а безіменні гротескні маски, символи безкарного гіперболізованого Зла. Капітан − нікчема-паразит, облудний цинік, неврівноважений псих. Лікар − підступний та жорстокий маніяк, який прагне стати безсмертним. Тамбурмажор − самовпевнений військовий франт, «породистий» самець, справжній садист.

Інтонаційна характеристика кожного персонажу відбиває особливості їхньої мови й характеру. Якщо душевні переживання Воццека й Марі розкривають інтонації живої людської мови та співу, то музична характеристика негативних персонажів підкреслено механістична, жорстка, примітивна.

Загалом, «інтонаційний словник» опери надзвичайно багатий. Поряд із патетичною декламацією зустрічаються фрагменти пісенно-романсової кантилени, манера «sprechstimme», звичайна мова та натуралістичні ефекти (свист, крики, істеричний сміх тощо). Важлива роль в опері належить також оркестру, що розкриває внутрішній «підтекст» кожної сцени.

А.Берг застосовує один із найважливіших естетичних принципів експресіонізму – деформація побуту та природи. Дія відбувається то в убогій кімнаті Марі, то в чадному шинку, то в смердючій казармі, то на фоні страхітливої природи. Спотворена дійсність постає перед нами крізь призму хворобливої свідомості головного героя. Немов у «викривленому дзеркалі» використані побутові жанри (наприклад, мисливська пісенька Андреса, лендлер в ІІ дії, полька в ІІІ дії). Цікавами є також прийоми двопланової драматургії: з одного боку − зовнішній хід подій, а з іншого − внутрішній стан героя. характеристика його психіки на рівні підсвідомості. Так, наприклад, сцена в шинку з ІІ дії − це поєднання банального вальсу (танець Марі з Тамбурмажором) та гостро дисонуючих акордів оркестру (Воццек з жахом переконується у зраді).

Опера А.Берга − видатне явище в історії музичного театру.

Метки: відео, Опера Воццек
05:54 20.11.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество Classical music

Карл Орф (1895−1982). Творчий портрет

Carmina Burana ~ O Fortuna | Carl Orff ~ André Rieu

Карл Орф (1895−1982)

Карл Орф − видатний німецький композитор ХХ століття, талановитий диригент, педагог, автор оригінальної системи музичного виховання дітей. Світову славу К.Орфу принесла кантата «Carmina burana» (Кáрміна бурана»), в якій автор реалізував власну ідею «синтезу мистецтв» − поетичного слова, музики, танцю та сценічної дії.

К.Орф народився у 1895 році в Мюнхені. Він походив із старовинної баварської родини. З дитинства майбутній композитор захоплювався театром, стародавніми мовами, писав музичні та поетичні твори. Освіту отримав у Мюнхенській музичній академії. Проте, справжньою «школою життя» для К.Орфа стала робота концертмейстера й диригента в театрі «Камершпіле» під керівництвом Отто Фалькенберга. Значний вплив на молодого музиканта також справили новаторські пошуки видатного німецького режисера і драматурга Бертольда Брехта. К.Орф зрозумів, що його покликання − це музика для театру. А тому знищив майже все, що написав до цього − романси, інструментальні твори, кантати, незакінчені опери, створені під впливом К.Дебюссі, Р.Штрауса.

У пошуках власного стилю К.Орф відкрив для себе баварський фольклор, старовинну музику ХVІ−ХVІІ століть, творчість О.Лассо, Дж.Палестріни, К.Монтеверді, Й. С.Баха, лютневі композиції невідомих майстрів. Протягом декількох років К.Орф працював диригентом Бахівського товариства і мав доступ до архівних джерел. Так він познайомився з музикою епохи Ренесансу та бароко. Поряд з вивченням німецьких народних пісень і танців, композитор цікавився фольклором інших країн, зокрема Азії й Африки. Особливо вразив його африканський «танцюючий оркестр», де виконавці акомпанували собі на ударних та блок-флейтах і демонстрували єдність музики й руху.

У 1924 році разом з хореографом Доротеєю Гюнтер К.Орф заснував «школу гімнастики, музики й танцю». Поступово у композитора формується власна педагогічна концепція музичного виховання, яка отримала назву «Шульверк». В її основі − дитяче музикування, імпровізація, єдність різних видів мистецтв: співу, танцю, декламації, театральної гри. Збірка містить цікавий та різноманітний матеріал − це обробки відомих народних пісень, інструментальні п’єси, театралізовані сценки. Для розвитку ритмічного відчуття, яке, на думку К.Орфа, є первинним, він розробив спеціальний інструментарій − своєрідний «музично-шумовий оркестр». «Шульверк» складається з 5 томів і побудована за принципом ускладнення матеріалу. К.Орф вважав, що в кожній людині закладені музичні здібності і їх необхідно розвивати. Педагогічна система музичного виховання К.Орфа з успіхом була впроваджена у багатьох країнах Європи, а згодом − у США, Канаді, Латинській Америці, Японії, деяких країнах Африки. У 1962 році в Зальцбургу був створений «Інститут Орфа», в якому готували вчителів музики дитячих садків, шкіл, в тому числі для роботи з глухонімими та розумово відсталими дітьми.

В роки нацизму К.Орф відійшов від активної музично-громадської діяльності. Композитора глибоко вразила страта гітлерівцями близького друга Карла Хубера − професора Мюнхенського університету, учасника антифашистської групи опору «Біла троянда». Безпосереднім відгуком митця на трагічні події Другої світової війни стали драми «Бернауерін», «Антігона». У 50−60 роках К.Орф викладав композицію у Вищій школі музики в Мюнхені. В останні роки життя працював над виданням матеріалів свого архіву.

К.Орф є автором більше 15 музично-сценічних композицій. «Візитною карткою» композитора стала сценічна кантата «Carmina burana», створена в 1936 році. Вона вражає оригінальністю задуму, свіжістю, простотою й доступністю сприйняття. Це перший зрілий твір К.Орфа, справжній «музичний бестселер» ХХ століття. Сценічні твори композитора за жанровими ознаками можна поділити на 5 груп:

1) триптих сценічних кантат «Тріумфи»: «Carmina burana», «Саtulli carmina» та «Тріумф Афродіти»;

2) триптих античних старогрецьких трагедій: «Антігона» та «Цар Едип» (за Софоклом) і «Прометей» (за Есхілом);

3) різні варіанти поєднання драматичного (розмовного) та музичного театру (опери): «Місяць», «Розумниця», «Бернауерін»;

4) містерії «Воскресіння Христа», «Диво народження дитини», «Містерія на кінець часу»;

5) обробки театральних творів інших авторів, зокрема опери К.Монтеверді «Орфей».

«Театр Орфа» − явище унікальне в історії музичної культури. Він поєднує риси ораторії, опери, кантати, драматичного спектаклю з музикою, хореографічної вистави. Композитор підсумовує досягнення театрального мистецтва різних часів і народів протягом багатьох століть його розвитку. Це − антична трагедія, древньоримські театралізовані походи-тріумфи, середньовічна церковна містерія, народний вуличний театр, італійська комедія масок «del arte», театр Шекспіра, карнавальне свято, сучасні експерименти в драматичних спектаклях Б.Брехта та синтетичних жанрах І.Стравінського. В «Театрі Орфа» відсутній гостроконфліктний динамічний розвиток, характерний для лірико-психологічної драми. Переважає співставлення контрастних картин, багатозначність образів, широке використання прийомів алегорії, прихованого підтексту та іронії. Герої творів К.Орфа (як і І.Стравінського), − не особистості, а типи, що уособлюють певні стани душі, ідеї, символи.

Музика в «театрі Орфа» виступає важливим, але не головним виразовим засобом у розкритті змісту твору. Часом вона відходить на другий план у вигляді ритмізованої мови, або взагалі поступається іншим складовим спектаклю: танцю, міміці, драматичній грі. Театральні композиції К.Орфа поза сценою втрачають свою силу (тобто їх необхідно і чути, і бачити). Виконання творів композитора багато в чому залежить від майстерності акторів. Вони повинні бути універсальними артистами, які вміють співати, грати, танцювати, брати участь у пантомімі. Не менш важлива роль режисера-постановника, який може вибирати різноманітні варіанти виконання в залежності від свого «бачення», досвіду, розуміння й індивідуального смаку. Наприклад, «Carmina burana» може бути виконана як звичайна кантата в концертному вигляді, як дійство з танцями на сцені, як танцювальне шоу на площі міста за участі широкого кола глядачів (це нагадує народне вуличне свято-карнавал).

К.Орф гостро відчував кризу сучасного мистецтва, пов’язану із значним ускладненням виразових засобів (атональність, сонористика). На відміну від модерністичних експериментів, він прагнув говорити з широкою аудиторією, використовуючи доступну й зрозумілу кожному музичну мову.

Метки: відео, Карл Орф, Творчий портрет, Карміна бурана
18:49 18.11.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество Classical music

Ой,чий то кінь стоїть. Квартет Акорд (Тернопіль)

Тернопільський гурт «Акорд» популяризує українську музику прославляє наш край не тільки в Україні, а й за кордоном. Зараз квартет бере участь у фіналі польського телеконкурсу "Тільки музика", там вони уже виконували пісню «Ой чий то кінь стоїть» і здивували публіку своїм талантом.

Метки: Тернопіль, відео, Квартет Акорд, Ой-чий то кінь стоїть
08:41 08.12.2015
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество Classical music

Ноти. Нестор Нижанківський, "Коломийка" fis-moll

Не́стор Оста́пович Нижанкі́вський (нар.31 серпня 1893, Бережани, нині Тернопільської області — †12 квітня 1940, Лодзь, Польща) — український композитор, піаніст і музичний критик. Син Остапа Йосиповича Нижанківського.

Середню освіту здобув у Стрию, навчаючись у гімназії. Потім навчався у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка у Львові.

Формування композиторської майстерності Нижанківського відбулося в еміграції у Віденській музичній академії (клас Й. Маркса), яку закінчив, здобувши ступінь доктора філософії.

Під час Першої світової війни був призваний до війська, потрапив у полон, звідки повернувся 1918 року. Пізніше Нижанківський навчався у Празькій консерваторії у Вітезслава Новака, яку закінчив у 1926 році написанням фортепіанного тріо мі мінор.

Від 1928 року Нижанківський включився у музичний процес Західної України, посівши посаду викладача Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка у Львові.

Композитор був членом музикологічної секції НТШ (Наукового товариства імені Тараса Шевченка), музичним критиком газети «Українські вісті», співорганізатором і першим головою Союзу українських професійних музик (СУПРОМ).

Помер Нестор Нижанківський 12 квітня 1940 року в Лодзі, (Польща). Там і похований.

У листопаді 1993 року прах Нестора Нижанківського перепоховано на цвинтарі м. Стрия, недалеко від гробівця його батьків.


Читать далее...

Метки: композитор, відео, ноти, Н.Нижанківський, коломийка fis-moll, Н.Павленко
07:07 05.12.2015
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество Classical music

Ноти. Геннадій Сасько — Софія Київська

Youri Zelenin — Sofia Kievskaya by Gennadiy Sasko

Геннадий Сасько "София киевская" из цикла "Отголосок столетий.mp3


Читать далее...

Метки: мп3, композитор, відео, ноти, Софія Київська, Геннадій Сасько
09:43 05.11.2014
Наташа Соколенко опубликовала запись в сообщество Classical music

Ноти для фортепіано. ШАМО ІГОР НАУМОВИЧ (1925 — 1982) . Скерцо


ШАМО Ігор Наумович (21. ІІ. 1925, Київ — 17.УІІІ. 1982, Київ) — український композитор, народний артист України (з 1975).
Читать далее...

Метки: відео, Соколенко Наташа, Ноти для ф-но, І.Шамо, Скерцо
<< назад вперед >>
Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
RSS Наташа Соколенко
Войти